Новини
06.12.2017
Упродовж листопада-грудня 2017 року Брянківський коледж провів низку заходів у зв'язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років.
Як свідчать незаперечні документи, «Великий терор» – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв'язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
Під час інформаційно-просвітницької години «Минуле з гірким присмаком» студенти з болем у серці навели страшні цифри:
за період «Великого терору» на території УРСР, за оцінками істориків, було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в'язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Крім того, влітку 1937 року введено ряд документів, згідно з якими дружини та чоловіки «ворогів народу» підлягали обов'язковому арешту, а діти до 15 років передавались у спеціальні дитячі будинки. Члени сімей «ворогів народу», засуджених до розстрілу, підлягали примусовому переселенню у внутрішні області СРСР.
Характерною для того часу стала трагічна доля великого українського гумориста Остапа Вишні, що також став жертвою масових репресій. На годині спілкування «Остап Вишня: 10 років заслання», яка відбулась у групі 31 ДГ, були «перегорнуті сторінки» найстрашнішого періоду життя письменника – періоду арештів та ув'язнення.
Усі школярі знають усмішки Павла Михайловича Губенка (це справжнє прізвище гумориста). Однак мало хто здогадується, що цій веселій людині двічі виносили смертний вирок. І обидва рази йому щастило врятуватись: то тяжка хвороба затримала виконання страти, то своєчасно втрутилися друзі.
Просто дивовижно, що Остап Вишня після всього пережитого не розлютився, не зненавидів людей, а знаходив у собі сили писати і жартувати.